Лиховісні мерці / Зловісні мерці

Я бачу цей фільм поганим і хорошим. При чому одночасно.
Почну з поганого. Як і абсолютна більшість жахастиків, цей також позбавлений захопливої історії. А це для мене у фільмі чи не найважливіше. Та й попри це події з перших хвилин розвиваються надто вже квапливо. І як належить творінням «категорії Б», не володіючи великим бюджетом кіноробам приходиться вписуватись в короткий хронометраж та жертвувати деталями. Так обстановка зведена практично до камерності в межах однієї локації. Акторська гра та поведінка персонажів навіть для невибагливого глядача здадуться щонайменше дивними. Як і робота зі звуком, накладання якого на візуальний ряд є досить таки грубою, помітною та бажає кращого.
Однак якщо оцінювати саме роботу знімальної групи, то в межах виділених коштів, я вважаю, вони справились чи не на відмінно. Річ у тому, що бувши обмеженими в хронометражі, локаціях, декораціях і багато в чому іще їм вдалось не просто створити цілісний твір, а й наділити його своїми особливостями. Не звести сюжетний задум до банальності, а навпаки вписати його в динамічний розвиток подій зосередивши основну увагу на сильних його сторонах. А серед них варто відзначити грим, костюми, роботу художників, море бутафорської крові та найголовніше відчуття сюрреалістичності того, що відбувається.
Я думаю так: якщо перегляд фільму викликає в аудиторії хоча б якісь відчуття, то це вже непогано. А якщо це відчуття відповідає її очікуванням та ще й так, як це задумувалось режисером, то це вже успіх. Цього успіху важко досягнути навіть при зніманні касових картин, що вже там говорити про відносно дешеве кіно. Так ось цим відчуттям є той сюрреалізм, в який потрапляє головний герой після того, як залишається єдиною дійовою особою зі здоровим глуздом серед персонажів. При чому описуючи це відчуття, мені аж ніяк не під силу описати те, як це зображено на екрані. Тому, що це досягається роботою оператора, який ракурсами та поворотами камери прямо таки заставляє голову йти обертом.
Особливо мені запам’яталась сцена, в якій розгублений Еш хоче доторкнутись до свого віддзеркалення у дзеркалі. Для мене вона стала вишенькою на вершині зображеного потойбічного абсурду.
Тому я можу рекомендувати цю стрічку тільки поціновувачам жанру, а в особливості тим, кому подобається історія його розвитку і в її дослідженні вони не далеко втекли від 1981 року. Тим людям, яким подобається класичне зображення страхітливих сцен в стилі 70- 90-их, де не використовувались ще комп’ютерні спецефекти, а натомість основна увага приділялась покадровому фільмуванні, гриму та моделюванню шокуючих кадрів вручну.
Всім іншим людям я наполегливо не рекомендую це кіно до перегляду. Ви згаєте час на марно. Зараз є незліченна кількість фільмів в цьому жанрі, які виглядають як мінімум свіжіше і не так дешево. Перед переглядом цієї стрічки, я б радив вам віддати перевагу саме їм.
Моя оцінка – 6.5/10. Особисто оцінив тільки деякі епізоди стрічки. Рекомендую вузькому колу глядачів.