Сліпа лють

Сліпота не прирікає на обмеженість існування. Вона не перекреслює реальність, позбавляючи людину яскравості емоцій і фарб. По крайній мірі, не войовничого Ніка Паркера. Герою фільму «Сліпа лють» доля підготувала непросте і явно не буденне випробування.
В'єтнамські бойові дії, в яких Паркер (відважно до друзів і безкомпромісно до ворогів) брав участь, відгукнулися для нього втратою зору. Повернення на мирну Батьківщину не стало для героя трагедією, але і особливої ​​поваги до своєї персони, яка немало пережила він також не побачив, а якщо точніше, не відчув. Виявляється, що війна не там, де її оголошують офіційно. Виявляється, пані війна там, де є безжалісність і байдужість. І сліпота - не привід обійти стороною ці битви зі злочинністю.
Там, на Сході, Паркер опанував навички, що не прирікають його на першорядну загибель. Навпаки, чуття його розвинулися так, що він краще за багатьох повноцінних бійців може бачити небезпеку там, де вона тільки зароджується. Лють, що опанувала Паркером, допомагає побачити зло, допомагає змагатися з ним і здобувати перемогу за перемогою. Лише б «сліпа чуйка» не підвела того, кому судилося увійти в історію ...