Лялька

Оптимістичний початок фільму занурює глядача в абсолютно безневинну історію: Грета хоче порвати зі своїм минулим, і рятується втечею, залишаючи демократичну Америку та вирушаючи до консервативної Англії. Вона наймається нянею до будинку манірної англійської родини, але після прибуття виявляється, що її підопічний це не звичайний 8-річний, а лялька – точна копія загиблого двадцять років тому сина подружньої пари. Усі члени сім'ї поводяться з Брамсом, як із живим чоловіком. До обов'язків няні, яку найняла на час відпустки літня подружня пара, входить нагляд за хлопчиком: його треба годувати, напувати, розважати, укладати спати. Залишившись наодинці з лялькою у величезному старовинному будинку, дівчина приходить до висновку, що задум господарів безглуздий і навіть божевільний. Від своїх обов'язків вона відмовляється і приймається проводити час на своє задоволення: гуляє, кокетує з хлопцем, що доставляє продукти, читає книги і навіть уваги не звертає на Брамса. З цього моменту напрямок розвитку сюжету різко змінюється... З'ясовується, що у старовинному особняку таїться багато секретів, що обіцяють Греті не найвеселішу пригоду. Більше того, хлопчик, якого вона вважала звичайною лялькою, оживе, що саме по собі вже лякає... Які в нього наміри і чим це загрожує Греті?