Рутґер Гауер: дивитися фільми з актором онлайн в HD якості

Рутґер Гауер - Біографія актора:

Тому, повернувшись додому, він вступив у вечірню школу, а вдень - працював, пробуючи себе в різних професіях. Був Хауер і декоратором сцени, мив машини, працював теслею ... З 1962 року Хауер вчиться в швейцарському місті Базелі в театральному інституті. Відучившись два курси, наймається в армію в званні рядового, звідки, за допомогою товариша-лікаря симулюючи душевну хворобу, звільняється.

Деякий час проводить в закладі для божевільних, щоб довести неможливість подальшого проходження служби в армії. Після цього Рутгер Хауер повернувся в інститут. Закінчивши інститут, навчався в акторській школі в столиці Голландії, звідки пішов працювати в Королівський театр. Під час навчання в Базелі актор одружився, у нього народилася дочка Айша, вона народила в 1988-му Хауер онука Лео.
З 1967 актор працював в театрі «Noorder Compagnie», в т.ч. - режисером (1973, дві постановки в цій якості). У той же час Хауер познайомився і зі своєю нинішньою дружиною Інеке, художником і скульптором по професії. Вони одружені з 1985 року. Вперше Хауер з'явився на телеекрані в запису вистави «Асмодей», в грудні 1956 року. Дебютував в кіно артист в епізоді фільму 1968, «Пан Хаварден» називалася ця стрічка, але кадри з Рутгер Хауер в результаті монтажу не увійшли. Перші лаври молодий артист пожинав після зйомок в серіалі «Флоріс», в 1969 році, з якого він і почав тісно співпрацювати з голландським постановником Полом Верховеном.
Спільна робота Хауера з цим режисером тривала понад 10-ть років і принесла акторові світову славу і успіх.
Уже перший їхній спільний фільм, «Турецькі солодощі», 1973 року випуску, був номінований в наступному році на «Оскар» як «кращий іноземний фільм».
Після еротичного арт-хауса «Турецькі солодощі» Хауер знявся ще в чотирьох стрічках Верховена різних жанрів: соціальній драмі «Кіті-вертихвістка» (1975), військовій драмі «Помаранчевий солдат» (1977), молодіжному кіно «Лихачи» (1980), історичному «Плоть і кров» (1985). Намірюючись дебютувати в Америці з «Роботом-поліцейським», Верховен розраховував на Хауера в цій ролі, але шляхи їх розійшлися через розбіжності творчих думок. Гравший до цього у Верховена тільки позитивних персонажів, Рутгер Хауер дебютував в Голлівуді в ролі протагоніста героя Сильвестра Сталлоне у фільмі «Нічні яструби» (1981 року). Кілька послідувавших услід за цим вдалих ролей принесли Хауеру популярність в Штатах, а уроки американської англійської прибрали його європейський акцент, який міг стати перешкодою на шляху до сердець американських глядачів.
Роль в «біжить по лезу» (1981), фільмі, який став класичним в жанрі наукової фантастики і антиутопії, щільно зміцнила популярність Рутгера Хауера, і той осів у Каліфорнії.
Головна роль у фільмі Джека Голда «Втеча з Собібора» (1987), знятого за книгою Річарда Рашке, принесла акторові «Золотий глобус». У 90-х р. Популярність Хауера в Штатах стихла, тому що актор, прагнучи зірвати навішений на нього Голлівудом ярлик, став працювати з невеликими кіностудіями. Але це ніяк не вплинуло на популярність Рутгера в Голландії. На святкуванні 50-річного ювілею артиста в 1994 році на ТБ показали повну ретроспективу його ролей в кіно, а відкривав показ документальний фільм про життя і творчість Хауера - «Актор в помаранчевому». Під час святкування ста років світового кінематографа, в Голландії випустили ювілейний комплект поштових марок, на одній з яких був зображений Хауер в ролі з фільму «Турецькі солодощі», а саму стрічку назвали «кращим голландським фільмом століття» в 1999-му. У другій половині 90-х - початку «нульових» Хауер вдало знімався у багатьох картинах, особливо часто - на кіностудії Hallmark. Цьому послужило поява нового агента - Джоана Хайлера. Фільми того часу: «Поклик предків» (1996, по Джеку Лондону), «Мерлін» (1998). На каналі NBC Хауер грав в фентезі-серіалі «Десяте королівство» (1999), читця поезії у фільмі «Симон-волхв» (1998).

У 1999 році, в квітні, в Нідерландах, Рутгера Хауера визнали «Кращим актором століття».
У 2000-му Хауер зняв короткометражний фільм «Кімната», який отримав Приз глядацьких симпатій на кінофестивалі в Парижі.
На початку цього століття Хауер став одним з опікунів Вищої школи режисерів і сценаристів в Санкт-Петербурзі. Це сталося після відвідин північної столиці під час зйомок стрічки «Ключ Саламандри» (2011), де він грав головну роль. У 2012-му записував закадровий голос для деяких треків музичного альбому співака з Нідерландів - Ар'єна Люкассена. 19 липня 2019 року 75-річний актор пішов з життя. Згідно із заявою представників, Рутгер Хауер помер після нетривалої хвороби в своєму будинку в Нідерландах. Смерть актора приховували від преси майже тиждень, оголосивши інформацію лише в день похорону.