Сенс життя по Монті Пайтону

Коли британці виходять зі своїм кіноматеріалом на кіноринок США, починаючи знімати в Голівуді, вони стикаются з жосткими правилами цензурування та місцевими правилами. І це виливаєтся в якесь непорозуміння.
Ось вважалось би що Монті Пітони втратили свою наполегливість абсурду, гротеску та несподіваного гумору, але ніц. Такови правила гри з*йомок у США.
Цей фільм від МонтПайтонів найогидніший за всіх інших їх повнометражок, і нікого з поцінювачів їх напористому стилю не зайде.
так, Юнівєрсал дуже якісно підтягнув їх в бюджеті, музиці та анімації, з картинкою в цілому, але свій особистий шарм Британська Шістка втратила.
Це більш стало характерним видовищем для американського прокату який би в нас назвали "дуже невдачна пародія" накшталт 5того Дуже Страшне Кіно.
Набір скетчів не пронизано тим самим цинізмом і абсурдом новаторства, що дуже сповільнює темп фільму, що, согласітся, для них не типово.
за увесь час цього кінофільму ви й не посміхнетесь й здесяток разів. Не засмієтесь а саме посміхнетесь, зауважте.
Я вважаю що для адаптації британського Літаючого Цирку в якості режисера з тим же самим сценарієм краще підійшов би Цукер та Абрахамс. В них би дійсно абсурд був би адаптовано до розумного поїдання попкорну, а не жування гнилих томатів.
Так що МонтіПайтони чудово зрозуміли що з Голівудом вони пролетіли (навіть якщо знімали в Англії, але продюсер Голдстоун що вже перебрався до США таки вліяв на виділені кошти), і відкотившись назад більше не знімали довгий метр.
І саме повний провал* цього (перепрошую) фільму став початком розвалу Британскої Шістки.

* - не касовий. фільм окупився з прибутком. а саме провал у довіри фанатів до Літаючого Цирка Монті Пайтона.

такі справи