Табу

Артхаусне кіно дається не всім. Не всім режисерам і тим більше не всім глядачам. Мігель Гомеш, колишній кінокритик і кінознавець, а нині один із найяскравіших і самобутніх кінопостановників, віртуозно граючи з подачею та сприйняттям, створив у 2012 році фільм, який потішив Берлінський кінофестиваль (премія імені Альфреда Бауера) і готовий тішити досвідчених глядачів.
Історія з простою, але відкриваючою неохопні горизонти для припущень назвою «Табу» поділена на дві нерівнозначні частини. Витерпівши першу, ви будете сповна винагороджені другою. Уявіть собі бабусю, яка зійшла з розуму, підозрілу, схильну до перепадів настрою і ексцентричних вчинків. Подумайте, як це – доглядати за нею, витримувати буркотіння та примхи. А тепер уявіть, якою має бути історія її найбільшого і такого далекого кохання, щоб ви перейнялися до бабусі якщо не симпатією, то хоча б співчуттям? Навіть найсміливіші припущення потьмяніють перед розповіддю, яку вам доведеться почути.