Зелена книга

"Green Book" - це захоплююча подорож через простір і час, яка розкриває складність людських стосунків і відображає величезну силу дружби та взаєморозуміння. Режисер Пітер Фарреллі вдало вдало поєднав історію реальних подій з емоційними та проникливими персонажами, що зробило цей фільм незабутнім досвідом для глядачів.

Відтворення 1960-х років виконане з вражаючою точністю, а акторська гра Вігго Мортенсена і Махершали Алі просто захоплює. Їхні персонажі - Тоні Ліпп та Дон Ширлі - незабутні і залишають невимовні враження. Хімія між акторами така ж реальна, як і відносини між їхніми персонажами, що робить історію ще більш потужною та переконливою.

Фільм "Green Book" бере глядача в емоційну подорож, примушуючи його переживати радість, смуток, гнів та надію разом з головними героями. Це не лише історія про расову дискримінацію, але й про те, як люди можуть змінюватися та зростати завдяки взаємному впливу та розумінню.

В цілому, "Green Book" - це фільм, який не тільки розважить вас, але й залишить глибокий слід у вашому серці. Це майстерно знятий та чудово зіграний шедевр, який рекомендую переглянути кожному, хто цінує якісне кіно і важливість людських відносин.

В основу фільму були покладені реальні події, які відбулися у 1960-тих роках минулого століття. Афроамериканському піаністу, доктору Ширлі, знадобився супроводжувач у серії концертів по Півдню Сполучених Штатів Америки. Саме в цей час охоронець Тоні Ліп стає вільним від своєї основної роботи у нічному клубі. Доля зводить їх разом, і вони починають мандрівку небезпечними землями для темношкірих. Щоб уникнути цькування хтось створив путівник «Зелена книга», де вказувались готелі та ресторани тільки для «кольорових». Саме ним і користувалися двоє подорожніх.
Доктор Ширлі – талановитий музикант, якого постійно спіткає несправедлива дискримінація з найрізноманітніших причин від «білого» населення Штатів. Клавіші його рояля є продовженням душі митця, тому, коли він комбінує звучання струн у палкому ритмі імпровізації, з-під кришки інструмента виринає значно більше, ніж музика, це радше емоція автора, якій надто тісно у матеріалізованому вигляді, через це вона прагне розчинитись у натовпі слухачів, аби знову горіти неконтрольованою стихією у розпеченій до насиченого фіолетового уяві творчого генія. Попри приголомшливий успіх, у 20-ому столітті він і досі повинен страждати від самотності та приниження через свою унікальність та несхожість на відверту більшість, яка постійно нагадує про своє тваринне походження, обмежуючи права рівної собі особистості, хоча прирівнювати до цієї маси промінчик світла у подобі обдарованого віртуоза не зовсім доречно.
Варто додати, що Тоні спочатку також був частиною цього жахливого суспільства, підтримуючи негативне ставлення до не подібних йому, але під час роботи на піаніста він кардинально змінює свої погляди, і для нього починає прояснятися, яким огидним є ставлення його друзів та родичів до афроамериканців, для яких у кожному будинку були створені окремі вбиральні, у кожному місті – окремі готелі, магазини, бари тощо. І це все лише через неспроможність звільнитись від упереджень сторічної давнини. Під кінець фільму ми можемо помітити трансформацію провінційного охоронця у людину, яка почала помічати поезію навколишнього світу і стала засуджувати вади його мешканців.
Отже, чи справді колір шкіри впливає на ставлення до людини, чи колір шкіри змінює сутність людини, чи є колір шкіри взагалі важливим? Ні, ні і знову ні, то чому серед нас і досі є особи, які й досі не зрозуміли просту істину про рівність усіх людей, навіть якщо певна частина з них трохи не схожа на інших?

"Зелена книга" - це дивовижна історія, що розповідає про дружбу двох дуже різних людей, яка почалася на шляху відродження Америки у 60-ті роки минулого століття. Цей фільм - це глибоке відображення складнощів, з якими доводилося зіткнутися тодішньому суспільству, що стояло на порозі великих змін.

Режисер Пітер Фарреллі створив точний портрет того часу, допомагаючи глядачам не лише поринути в атмосферу, а і зрозуміти сутність проблем, які опинялися на шляху головних героїв. Вігго Мортенсен і Махершала Алі проробили дивовижну роботу, демонструючи глибоку характерну гру.

Напочатку історії ми бачимо двох персонажів, які живуть у своїх власних світах, котрі не перетинаються. В них свій набір звичок, емоцій, досвіду та поглядів на речі, які будуть поступово змінюватися. Стереотипи почнуть руйнуватися, а особисті драми спливати на поверхню. Не обійдеться і без сварок, які допоможуть зрозуміти, що турбує головних героїв. Все це побудовано навколо головної моралі фільму – несправедливих упереджень, що залишають фізичні та моральні шрами.

Історія "Зеленої книги" розповідає про розуміння та терпимість, про те, як можна змінити своє ставлення до життя та до себе самого. Цей фільм стане справжнім відкриттям для тих, хто цінує кіно не тільки за дію та спецефекти, а й за різнобічність та пізнання світу.